Ти срібний майстер тиші у залі, де вогні,
Ти гасиш світло болю в безкраїй глибині.
Твій подих, як лікунок, вкладаєш у слова,
І музика спокою довкола ожива.
Ти вартовий свідомості у снах, що звуть у путь,
В твоїх руках довіри зірки ясні пливуть.
Нехай же серце радісно та легко розквіта,
Бо ти даруєш спокій в складні і світлі літа.