Твої руки — мов лагідні крила птахів,
У лікарняних буднях розсіюють страх.
Ти даруєш надію поміж диких вітрів,
Теплим світлом іскришся у наших очах.
Твоє серце — це джерело доброти,
Лікувати людей — справжній дар від життя.
Тобі зичу цвісти, крізь негоди іти,
Хай радісним буде твого дня відкриття.
Ти даруєш тепло, наче сонце весняне,
Білий халат — це твій щит від біди.
Серце твоє добротою не в’яне,
Ніжністю кроків втамовуєш сліди.
Втомлені очі — мов тихі озера,
Миром вгортаєш ти кожного з нас.
Будь же щаслива, світла і щедра,
Хай береже тебе в радісний час.
Ти даруєш світанок у кожнім флаконі,
Теплотою душі виліковуєш біль.
Хоч турбота твоя на німій стороні,
Ти для щастя — як вітер у вітрила штиль.
Хай минеться негода, як хмара весняна,
Бо твоє серце — щире джерело.
Ти лікуєш людей, мов чарівна струна,
Зігріваєш цей світ, даруючи добро.
Ти світло несеш у робочі будні,
Як янгол, що знає, де спокій сховати.
Твої руки ніжні, мов квіти полудне,
Уміють надію у серці плекати.
Для тебе сьогодні – весняні вітання,
Хай радість торкнеться твоїх світлих днів.
Ти – втілення добрості, щире єднання,
Між хмарами болю – яскравий полів.
Твій дотик — теплий промінь у палаті,
Ти ніби янгол, що рятує світ.
В твоїх очах — турботи щирі грати,
І доброти розквітлий першоцвіт.
Ти розганяєш смуток, мов хмаринки,
Надію даруєш кожному щодня.
Ти — втілення любові і ласки краплинки,
Свята зоря для тих, хто в дні зміння.
Твої тендітні руки — наче ніжний спів,
Ти гасиш болю пломінь у пітьмі ночей.
Не знаєш спокою серед своїх трудів,
Даруєш світло доброти із добрих очей.
Мов промінь сонця, ти приносиш нам надію,
Твоя турбота — то живий, цілющий сад.
Я щиро вірю у твою святкову мрію,
Хай радість дні твої наповнить стократ.
Ти світло несеш у своїх теплих долонях,
Мов сонячний промінь у сірій імлі.
Цілющий спокій у твоїх рідних скронях,
Ти ангел добра на цій втомленій землі.
Турбота твоя — наче квітка весняна,
Ти рани лікуєш теплом доброти.
Хай радість у серці розквітне неждано,
Бо гідна найкращого ти, я і ти.