Ти вдягаєш в зелень рідні ліси,
Зберігаєш діаманти ранкової роси.
Твої руки — надійні крила для дерев,
Ти ведеш лісовий спокій, як ніжний лев.
Сьогодні свято твоє і вітер співає,
Срібло листя тебе тихо впізнає.
Будь щасливий, як птах у високому небі,
Сонце дарує всі сили тільки для тебе.
Твій голос — шепіт вітру у гіллі,
Ти стрінеш ранок в тихій далині.
В очах твоїх мов золото кленове,
А серце — джерельце, ясне і здорове.
Ти бережеш зелені ці світи,
Надійно впевнено ти мусиш йти.
Як варта лісу, ти стоїш у силі,
Щоб мрії ніжні в хащах не згубили.
Ти бережеш зелений храм і спокій вікових дібров,
У кожній гілці бачиш ти живий і дивовижний крок.
Твій погляд — сонячний бурштин у гущавині диких трав,
Ти стільки серця цій землі щоденно щиро віддавав.
Нехай шумлять ліси для тебе піснею людської доброти,
Ти — дух господарства, що вміє світ крізь срібну росу вести.
Бажаю, щоб твій шлях був легким, як подих вітру в небесах,
Хай радість квітне, наче ліс, в твоїх натхненних оченятах.
Ти бережеш зелені дихання лісів,
Ведеш дерева крізь полони вітрів.
Твій дім — це серце сонця та живиці,
Ти ніби птах, що в рідній вірить криці.
Для тебе ліс — розкрита зошита сторінка,
Де кожна стежка — мов життя намистинка.
Нехай же доля мудро й тихо квітне,
А небо буде над тобою завжди світле.
Ти крокуєш стежками у світ смарагдовий,
Зберігаєш надійно наш спокій віковий.
Твій розум — компас, що веде крізь хащі,
А будні твої — мов сюїти найкращі.
Тобі підкоряються сосни і квіти,
В твоїй душі вічно живуть теплі літі.
Нехай же карпатським ранковим туманом
Щастя зійде над твоїм океаном.
Ти вірний вартовий зелених див,
У серці ліс навіки оселив.
Твоя робота — світло доброти,
Ти стежку щастя вмієш віднайти.
Хай крона шепче казку у вікні,
У пісні вітру дні ясні й рясні.
Ти охоронець мовчених глибин,
Для тебе шлях до мрії — без зупин.
Тобі підвладні велетні-ліси,
У кожній гілці — крапля росяна.
Твій погляд — дзеркало земної краси,
Душа, мов ліс, прозора і ясна.
Хай доля в’є зелені візерунки,
А стежка впевнено веде у вись.
Ти бережеш ці золоті дарунки,
Із лісом ти назавжди обіймись.
Твій голос в лісі — як струна дзвінка,
У кожній гілці бачиш сонця плин.
Тобі вклоняється струнка ріка
І кожен вірний, мовчазний ялин.
Ти бережеш зелений храм краси,
Де шепіт трав сплітається у спів.
Нехай з душі зійдуть, мов срібні роси,
Всі мрії серед величі лісів.
У тебе серце — весняний розмай,
Ти бережеш наш зелений розмай.
Ліс прошепоче: «Вітаю тебе»,
В небо надій ти ведеш голубе.
Ти – лісовий вартовий і митець,
Сонця і правди святий обранець.
Хай твій шлях вкриє духмяна імла,
Там, де душа твоя квітнуть змогла.
Ти бережеш зелені верховини,
Як добрий вартовий казкових мрій.
Твій подих — вітер серед деревини,
Ти створюєш для лісу спокій свій.
Нехай твоє життя — квітуче поле,
Де мудрість шепче кожна сторона.
Ти, мов проміння, обіймаєш долю,
У серці хай співає весна.