Ти крокуєш стежками у світ смарагдовий,
Зберігаєш надійно наш спокій віковий.
Твій розум — компас, що веде крізь хащі,
А будні твої — мов сюїти найкращі.
Тобі підкоряються сосни і квіти,
В твоїй душі вічно живуть теплі літі.
Нехай же карпатським ранковим туманом
Щастя зійде над твоїм океаном.
Ти вірний вартовий зелених див,
У серці ліс навіки оселив.
Твоя робота — світло доброти,
Ти стежку щастя вмієш віднайти.
Хай крона шепче казку у вікні,
У пісні вітру дні ясні й рясні.
Ти охоронець мовчених глибин,
Для тебе шлях до мрії — без зупин.
Ти вдягаєш в зелень рідні ліси,
Зберігаєш діаманти ранкової роси.
Твої руки — надійні крила для дерев,
Ти ведеш лісовий спокій, як ніжний лев.
Сьогодні свято твоє і вітер співає,
Срібло листя тебе тихо впізнає.
Будь щасливий, як птах у високому небі,
Сонце дарує всі сили тільки для тебе.
Твій голос — шепіт вітру у гіллі,
Ти стрінеш ранок в тихій далині.
В очах твоїх мов золото кленове,
А серце — джерельце, ясне і здорове.
Ти бережеш зелені ці світи,
Надійно впевнено ти мусиш йти.
Як варта лісу, ти стоїш у силі,
Щоб мрії ніжні в хащах не згубили.
Ти бережеш зелений храм і спокій вікових дібров,
У кожній гілці бачиш ти живий і дивовижний крок.
Твій погляд — сонячний бурштин у гущавині диких трав,
Ти стільки серця цій землі щоденно щиро віддавав.
Нехай шумлять ліси для тебе піснею людської доброти,
Ти — дух господарства, що вміє світ крізь срібну росу вести.
Бажаю, щоб твій шлях був легким, як подих вітру в небесах,
Хай радість квітне, наче ліс, в твоїх натхненних оченятах.
Ти бережеш зелені дихання лісів,
Ведеш дерева крізь полони вітрів.
Твій дім — це серце сонця та живиці,
Ти ніби птах, що в рідній вірить криці.
Для тебе ліс — розкрита зошита сторінка,
Де кожна стежка — мов життя намистинка.
Нехай же доля мудро й тихо квітне,
А небо буде над тобою завжди світле.
Ты даришь лесу доброту и покой,
Ведешь его нежной и верной рукой.
Ты словно рыцарь в зеленом плаще,
Хранишь красоту в каждой лесной пустоши.
Твой труд — это песня берез на ветру,
Ты сеешь надежду в любом поутру.
Пусть счастье твоё зашумит, как листва,
Вплетаясь в жизни живые слова.
Ты стал хранителем живых лесов,
Где время в росах ловит тишину.
Ты даришь кромке мягких небесов
Любовь свою, и в ней я утону.
Сквозь золото листвы к тебе иду,
В глазах твоих — зеленый океан.
Я праздник этот верный проведу,
Стерев из мыслей сумрачный туман.
Тебе, лесничий, свет души несу,
Пускай судьба ведет лишь на восток.
Твой путь сияет в утреннем лесу,
Как самый нежный в мире лепесток.
Ты будишь лес, как солнечный рассвет,
Даря деревьям ласковый привет.
Твой труд — как сердце, что ведет маршрут,
Где сосны песню тихую поют.
Хранитель троп, ты бросил якорь здесь,
Забыв про суету и шумный вес.
Ты — нить дождя, что поит каждый лист,
Твой путь вперед — как воздух этот чист.
Ты даришь лесу верный, чуткий взгляд,
Где ветви — пальцы, тянутся к лучу.
Твой труд — живой и трепетный наряд,
Он по плечу любому силачу.
Пусть зелень станет компасом в пути,
Ведь жизнь — тропа, что в тишине поет.
Желаю счастье в зарослях найти,
Пока листва торжественно цветет.