Твоє слово — мов зоря в нічній імлі,
Воно дарує спокій у серця причалах.
Найкраща пісня в світі на землі
Звучить у рідних, лагідних устах.
Ти плекаєш мову — ніжний, пишний сад,
Де кожна буква квітне, наче мрія.
Хай ллється в душі золотий каскад,
А світла щирість вічно в нас зоріє.
Твоє слово — це музика, тиха та чиста,
Як весняна вода у струмку золота.
Вся душа твоя світлом безмежним іскриться,
Мова рідна твоя, мов святая верста.
Ти неси її в серці, як спогад крилатий,
Бо вона — то коріння, що пам’ять плете.
Тобі зичу цю пісню завжди дарувати,
Хай іскринкою в мові життя розквіта.
Твоє слово — це промінь у тихій імлі,
Як весняний струмок на замерзлій землі.
Я дарую тобі ці барвисті слова,
В них любов, що ніколи у нас не згаса.
Мова рідна — мов срібло у косах джерел,
Її музику чути у шепоті верб.
Будь зі мною в ці дні, бо у цій простоті
Ти плекаєш світи у своїй доброті.
У тебе голос — наче чисте джерело,
Що огортає теплим, щирим словом.
Яке ти слово в серці принесло,
Воно стає для нас ясним розколом.
Твоя мова — як шовк, як квітучий сад,
Ти плекаєш її у душі щомиті.
Даруєш нам ти сонячний заряд,
Найкращий дар у неозорім світі.
Як чиста річка, ллється слово ніжне,
Ти бережеш його, мов промінь в сні.
Твій голос — наче небо білосніжне,
Що дарує весняні вогні.
У кожній букві — барви світанкові,
Ти мови рідної квітучий сад.
Нехай слова, як струни серця логі,
Тобі дарують тільки свій розлад.
Твоє слово — мов світанку срібний дзвін,
У душі моїй здіймає ніжно гай.
Ти ведеш весняний, щирий перегин,
Рідну мову, наче скарб, оберігай.
Як ріка, що в море з вирію тече,
Твоя мова розквітає навесні.
Хай любов тебе у світі розпече,
Сяють хай слова у серці, мов огні.
Твоє слово — як промінь у небі веснянім,
У кожній розмові звучить, мов струна.
Я бачу тепло в цім яскравому танці,
Де рідна мова, як в гаї весна.
Ти квітку любові плекаєш у мові,
Як чисту криницю, що серце дарує.
Твої всі думки — наче вірші готові,
Бо щирість твоя у словах мандрує.
Твоє слово — як чисте джерело у лузі,
Ти несеш його світло крізь тихі літа.
Ми у щирому, світлому, доброму крузі,
Бо твоя кожна мова — то квітів мета.
Як бурштин, твоя мова виблискує ясно,
Уплетена в долю, мов золота нить.
Тобі зичу життя, що стає лише красним,
Хай кожна фраза у серці, як пісня, дзвенить.
Твоя мова — як поле у сонці, барвисте,
У кожнім слові — джерела жива чистота.
Вона, мов намисто, лягає так чисто,
Коли ти шепочеш про мрії, мов квіти вуста.
Ця мова для тебе — мов музика ранку,
Ти ніжно плекаєш її, наче світло зорі.
Хай радість тебе обійма до світанку,
В твоїм рідному слові, у серці, в добрі.
Сьогодні мова квітне, як весна,
Твоя душа у ній така ясна.
Вона як чисте джерело в гаю,
Я вдячно тисну руку цю твою.
Мелодія дріма у кожнім слові,
В обіймах слів, у щирій, тихій мові.
Як золоте зерно врожаєм стане,
Твій рідний голос в серці не зів’яне.