Ти ведеш свій сталевий екіпаж крізь роки,
Надійно стискаєш кермо, мов долоню в руці.
Нехай затихають тривожні нічні кроки,
А щастя сіяє, як сонце в ранковій росі.
Твій танк — це фортеця, в якій твоя справжня мета,
Ми сміливо крокуєм, допоки ти поруч ідеш.
Хай радість у серці, як квітка весни, розквіта,
І світло любові не знає ні меж, ні пожеж.