Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не має вже кінця,
Ти світло даруєш у кожен дім.
Хай доля щиро посміхнеться дню,
Твоїх ідей злітає білий птах.
Я дякую тобі, немов вогню,
За зірковий урок у небесах.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як промінь світла у весняну днину.
Твоя робота — пісня без кінця,
Що огортає ніжно Україну.
Хай радість квітне в кожному рядку,
Ти мудрий компас для душі дитячої.
Даруєш знань скарбницю нелегку,
В очах твоїх — вогні удачі сяючі.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях натхненний справді без кінця,
Ти світлом зігріваєш кожний дім.
Твої слова — то океан знання,
Де кожна думка — перламутровий хід.
Ти щиро вчиш долати навмання
Вершини мрій, вдивляючись у світ.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як теплий дощ на спраглі пелюстки.
Твоя мета — світліша за сонця,
Ти відкриваєш нам нові рядки.
Даруєш крила, зоряний політ,
За руку ведеш впевнено вперед.
Хай радістю наповниться твій світ,
А будні будуть солодкі, як мед.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях іде безкрайньо, до кінця,
А світлість знань наповнює наш дім.
Ти — компас мій у морі непростим,
Крізь океан порад ведучий зір.
Ставай же щастям в цей день святим,
В успіх своїх учнів щиро вір.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотому.
Твій шлях іде до світла, до вінця,
Ти відкриваєш двері всьому дому.
Твоя душа — немов джерельний спів,
У кожній справі — щире натхнення.
Ти вчиш нас бачити красу світів,
Даруючи чарівне сьогодення.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях іде до самого вінця,
Вчительським світлом світиш ти усім.
Даруєш крила мріям, наче птах,
Ти мудрість плекаєш, як сад весняний.
Нехай цвіте удача на шляхах,
Бо ти для нас — наставник дорогий!
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях натхненний, гідний він вінця,
Ти створюєш добро у світі цім.
Для тебе свято квітне у душі,
Ти ніби якір у бурхливі дні.
Нехай збуваються усі вірші,
Що приховані у добрі й весні.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як сонце, що розсіює тумани.
Твоя наснага світить без кінця,
Лікуючи душевні всі вагання.
Для тебе світ — мов зоряний урок,
Де знань вогні ясніють на порозі.
Робиш ти впевнений, щасливий крок,
Хоч би які були в житті дорозі.
Ти даруєш знання, мов весняні квіти,
У серцях розсіваєш ти світло і сміх.
Допоможеш у світі дорослому жити,
Ти для нас — золотий, наймудріший успіх.
Як компас у морі, ведеш нас ти впевнено,
Напуваєш думки, наче зрілий нектар.
Хай збуваються мрії, усе буде врешті-решт
Лиш для тебе — цей вдячний, учительський дар.