Твій голос — світла нитка у пітьмі,
Ти вчиш нас бачити зірки в думках.
Нехай цвітуть весняні дні в зимі,
Тримаєш мудрість ти у ніжних снах.
Душа твоя — мов дзеркало води,
Даруєш знань невтомних чистий плин.
Вертайся радо в школу ти завжди,
Хай успіх буде серед всіх вершин.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не знає тут кінця,
Ти створюєш у класі рідний дім.
Твоє терпіння — в морі тихий плід,
Ведеш вперед крізь будні і роки.
Залишиш ти у пам’яті свій слід,
Вплетеш у долі вірні сторінки.
Ти сієш зерна в тихі душі, як ніжний дощ у теплий май,
Серед знань вітрил невтомних ти ведеш нас у край。
Твоя турбота — тепле світло, що розганяє ночі страх,
Ти відкриваєш нам світанки у мудрих, лагідних словах.
Як капітан у морі книг, ти впевнено тримаєш стерно,
В твоїх очах надія сходить, немов в саду живе зерно。
Вітаємо тебе сьогодні, бо ти — маяк у далині,
Нехай же радості припливи дарують щастя на весні.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Даруєш світло у щоденній школі.
Твій голос — теплий подих у вікні,
Ти відкриваєш зорі нам ясні.
Нехай навчання буде легкою грою,
Ти йдеш до мрій із щирою душею.
Твоя турбота — човен на воді,
Ти вічно молодий в своїй труді.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Ведеш крізь терни до нових висот.
Твоя рука — як якір в бурій долі,
Що береже від вітру і негод.
Для нас ти — світло в лабіринті знань,
Душа, що квітне в променях тепла.
Хай в день святковий збудеться бажань,
Щоб в серці вічна весна розцвіла.
Ти сієш зерна знань у тиші весняній,
Як промінь сонця у моїх очах.
Твій голос — це маяк у цій далечині,
Що гасить страх і сумніви в полях.
Ведеш ти мудро нас крізь зоряні світи,
В душі горить допитливий вогонь.
Найкращий вчитель — це, звісно, ти,
З теплом даруєш світло долонь.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як теплий промінь світла на зорі.
Твій шлях знання не має у кінця,
У зошитах і в кожнім букварі.
Даруєш крила мріям ти щодня,
Як зорепад, що втілює надію.
Твоє терпіння — вірне навмання,
Що робить кожну виплекану мрію.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотому.
Твій шлях іде терпляче до вінця,
Даруючи наснагу всьому дому.
Мов зоряна прокладена стежина,
Ти світло вчиш нас бачити щодня.
Нехай цвіте щаслива та хвилина,
Де впевнено крокує знання.
Ти сієш мудрість, мов зерно у ниву,
Твій голос — світло в тиші ранкових днів.
Я щиро дякую за посмішку щасливу,
За те, що робиш світ навколо нас тепліш.
Як капітан, ведеш нас крізь знання,
Ти відкриваєш нам цікаві горизонти.
Хай радість наповнює твоє буття,
Нехай цвітуть щодня життєві фронти.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не знає й вороття,
Даруєш світло ти у кожен дім.
Мов провідник в життєвому морі,
Ти мудро вчиш, куди цей човен вести.
Сяють думки, як вечорові зорі,
Щоб мрію справжню ти зміг віднайти.