Ти розкриваєш купол в сині небеса,
Де вітер п’є твою відвагу на льоту.
Твоя душа — то незгасаюча краса,
Що береже під сонцем міць святу.
Хай доля стелить шлях тобі крильми,
Бо ти коваль міцних залізних днів.
Ми дивимось на тебе крізь дими,
Ти — кращий з гордих та незламних снів.