Сьогодні чверть століття — срібний схід,
Ти відкриваєш мріям дивний шлях.
Нехай яскравий твій життєвий лід
Розтане в ніжних, сонячних вогнях.
Тобі лише двадцять п’ять — це час весни,
Душа, як квіт, розправила листки.
Нехай здійсняться всі жадані сни,
Й в долоні ляжуть світла зірочки.
Тобі сьогодні чверть віку — це світанок,
Яскравим світлом осяває ранок.
В очах твоїх — зірок незмінна зграя,
Усе найкраще тільки починаєш, знаю.
Ти розправляй свої легкі вітрила,
Душа щоб мрію впевнено ростила.
Нехай життя дарує щастя щедро,
І стелиться під ноги світла ведро.
Тобі сьогодні чверть віку цвіте,
Життя мов річка, повноводне і святе.
В очах твоїх зірки яскраві сяють,
І мрії крила ніжно розправляють.
Двадцять п’ять — це ранок золотий,
Ти крок вперед зроби у світ новий.
Хай доля стелить квітів полотно,
А щастя п’ється, наче з джерела вино.
Тобі сьогодні чверть століття, наче цвіт,
Ти впевнено до сонця йдеш у світ.
Хай мрії, мов птахи, летять у височінь,
Залишивши в душі ясну й прозору тінь.
Твої двадцять п’ять — це чисте джерело,
Що радість і надію в серце принесло.
Ти ніби зірка, що в небі запалала,
Щоб доля твоя лагідно сіяла.
Тобі сьогодні срібний ювілей,
Ти світиш, мов зоря серед ночей.
Двадцять п’ять — це квітка у саду,
Я радість для тебе в долонях знайду.
Життя як пісня, де дзвінкий мотив,
Хай збудеться все, що в душі ти лишив.
Хай доля малює яскравий візерунок,
Це свято для тебе — як ніжний дарунок.
Тобі сьогодні чверть віку цвіте,
Життя немов небо, ясне та просте.
Твій шлях — це струна, що у мріях співа,
А доля шепоче найперші слова.
Хай роки в долонях, мов іскри, горять,
Дарують і радість, і щирий світанок.
Двадцять п’ять — це твій зірковий наряд,
Твій крок у житті — молодий океанок.
Сьогодні чверть століття — срібний час,
Вогні надії світяться для тебе.
Нехай же доля знов цілує нас,
Як чисте сонце в оксамитах неба.
Тобі лиш двадцять п’ять, цвіте весна,
Твоя душа — немов кришталь прозорий.
Життя нехай нап’є досхочу сповна,
Даруючи омріяні простори.
Чверть століття — це зірка ясна,
В твоїм серці розквітла весна.
Ти, мов промінь, що грає в саду,
Я до тебе з любов’ю іду.
Срібні крила в дарунок прийми,
Ми сміливо в обійми зими.
Хай життя, наче пісня легка,
Там, де доля у тебе дзвінка.
Сьогодні чверть століття в тебе, друже,
Ти світиш сонцем, ніжним і ясним.
Твій шлях — це сад, де доля квіти туже
Плете у пам’ять світлим полотном.
Прийми вітання, щирі та крилаті,
В очах нехай іскриться зорепад.
Ставай щасливим, ніби в пишній хаті,
Де зріє мрій вишневий аромат.
Срібна дата — мов вранішня зоря,
Ти відкриваєш нові горизонти.
Нехай сьогодні, як чиста ріка,
До мрій твоїх ведуть високі фронти.
Тобі двадцять п’ять, наче квітка в саду,
Я щиро вітаю зі святом яскравим.
Крізь долю веди свою зірку жагучу,
Щоб бути у щасті завжди величавим.