Ти даруєш солодкий і тихий спокій,
Як вечір, що огортає м’яким крилом.
Твій світ не знає тривоги ніякої,
Ти повниш всесвіт затишним теплом.
Ведеш ти за руку крізь сонне марево,
Мов ніжний провідник серед імли.
Нехай життя дарує щастя справжнє,
А болі — щоб за обрій відійшли.