Ти сьогодні, мов птах, розправляєш крила,
Усміхнені очі — як ясна зоря.
Любов наша вірна тебе підкріпила,
Ти — впевнений капітан свого корабля.
Стежинка твоя хай квітує від світла,
Дорослим шляхом ти сміливо іди.
Душа, мов лілея, в весні розквітла,
А щастя хай слідом крокує завжди.
Сьогодні ти, як птах, здіймаєш крила,
Життя – це море, повне дивних мрій.
Твоя душа – це чиста, світла сила,
Ти сміливо пливи по хвилях цих у бій.
Зі стін навчальних ти виходиш вранці,
Зітхає школа, ніби тихий сад.
Ти кружляєш у дорослому вже танці,
Й не маєш права кроку до назад.
Ти стоїш на порозі, мов сонячний промінь в імлі,
Найсвітліші часи розквітають в дорозі до мрії.
Ми вдячні за те, що з тобою дорослі росли,
Бо ти — ніби якір, що береже всі батьківські надії.
Твій голос — мов музика, спокій дарує душі,
Ти сміливо крокуєш у завтра, де небо безкрає.
Нехай за вікном лиш цвітуть золоті спориші,
Бо щира любов наша вічно тебе зігріває.
Сьогодні ти долаєш перший крок,
У мрії кличе золотий світанок.
Минуло літо, наче той вінок,
І юність світить, як ясний ранок.
Лети вперед, немов пташина в вись,
Твій шлях — це море світлих горизонтів.
На маму й тата лагідно дивись,
Ми — якір твій серед нових відсотків.
Ти нині пташка, що злетіла в небо,
До зір далеких кличе шлях тебе.
Ми вкриємо крилом, де б ти не був, не треба
Боятись хмар, що небо осяйне веде.
Твій випускний — це ключ від брами щастя,
На серці дзвоник стиха віддзвенів.
Нехай же доля відведе негоди й напасті,
А світла стежка вдаль несе без снів.
Минуло літо, наче подих вітру,
Ти виросла, як квітка навесні.
Вже вишита життя нова палітра,
У зоряній, чарівній вишині.
Твій шлях — це море, де не знати броду,
Сміливо йди, тримай вітрила вгору.
Ти — промінь сонця нашого народу,
Крізь вечори і вранішню ще пору.
Ти нині стелиш крила у політ,
Для тебе світ відкрив свій обрій синій.
Твій випуск — ніби пролісок в розквіт,
Що сходить сонцем в юній Україні.
Ми віримо: ти здолаєш шлях,
Де зорі — це твої ліхтарі світлі.
З любов’ю в серці, в ніжних почуттях,
Чекаєм квітів у твоїм житті розквітлі.
Ти, мов пташа, злетіло в світ широкий,
Лишивши дім у золотім теплі.
Твій шлях новий — як океан глибокий,
Ми вдячні долі, що ти є в землі.
Цілуй світанок, будь для щастя маяком,
Хай радість стелиться під ноги килимами.
Ти світиш зіркою, немов живим вогнем,
Завжди лишайся поруч, рідна, з нами.
Ти нині пташка, що до сонця прагне,
Зі школи стежка в чисте небо в’ється.
Твій світлий погляд зрілістю розквітне,
А серце радісно у грудях б’ється.
Як корабель, пливи по морю долі,
Не бійся хвиль, тримай міцніше стерно.
Ти — квітка ніжна в нашому садочку,
На щастя нам засіяна зерно.
Вчора ти був дитям, мов той крихкий пагін,
Тепер ти виростаєш в дорослий океан.
Твій випуск — це світанок, де мрій яскравий плин,
І впевнено долаєш свій перший ураган.
Ми з гордістю глядимо, як ти летиш у світ,
Мов птах, що обіймає розкритими крильми.
Нехай же буде легким твій зоряний політ,
Ти пам’ятай, що поруч ми завжди і ми — це ти.