Ти бачиш, як небо весняне сіяє,
і квіти вклоняються сонцю в росі.
Твоя пам’ять вічно серця зігріває,
мов промінь любові у дивній красі.
З Днем Перемоги вітаю я щиро,
хай світло надії веде крізь роки.
Бажаю тобі жити в спокої та мирі,
нехай будуть впевнені кроки легкі.
У цей весняний день дарую світло,
Бо ти, як зірка, дивишся у даль.
Сьогодні небо мирно розквітло,
Залишивши у минулому печаль.
Твої слова — то спокій в океані,
Ти пам’ять бережеш крізь всі літа.
Хай зникнуть вмить тривоги невблаганні,
Як сивина, що спокій нам верта.
Ты помнишь май, когда салют цветами
Взорвал в зените тихий небосвод.
Ты стала вечной памятью за нами,
Сквозь годы бередя души народ.
Ты свято чтишь тот подвиг бесконечный,
Как мирный луч, надежду нам неся.
Пусть свет победный будет в сердце вечно,
Ты помни, верь и в радость жизнь сплетя.
Весенний свет ложится на гранит,
В глазах твоих — истории страница.
Ты бережно огонь в душе хранит,
Чтоб майский голубь мог над миром биться.
Твой подвиг — это неба синева,
А память — сад, где замерли мгновенья.
Ты слышишь, как весенняя трава
Поёт о дне святого обновленья.
Прими поклон за мирный этот час,
За то, что ты стоишь в лучах рассвета.
Пусть радость не покинет больше нас,
Храни в груди тепло чужого света.
Ты помнишь отблеск майского огня,
Что грел сердца в суровый трудный час.
Пусть мир цветет, надежду нам даря,
И свет побед не покидает вас.
Ты держишь память, словно чистый стих,
Вплетаешь радость в тишину утра.
За каждый вдох, за каждый краткий миг
Тебе звучит сегодня «крик ура».
Сквозь годы ты несешь живое пламя,
Победы светлый стяг в руках храня.
Под мирным небом расправляет знамя
Твоя весна, согрев теплом меня.
Ты стал надежной крепостью для многих,
Ведешь вперед сквозь ветры перемен.
Пусть вдаль бегут пути твоих дорог простых,
И жизнь не ставит горести в замен.
Тихо небо звенит синевой над тобой,
Этот май расцветает прощальной весной.
Пусть как птица душа воспарит в небеса,
Помни вечно про эти святые часа.
Ты храни этот свет, словно пламя в груди,
Пусть утихнут все бури у нас на пути.
Мир — как хрупкий хрусталь, береги для страны,
Чтобы эхо не знало дыханья войны.
Ти пам’ятаєш тихі ранні сни,
Як квітень крізь віконце розквітав.
Вже вишиті поля святої весни,
А спокій сонцем в небі проростав.
Для тебе нині в кожному рядку
Живе вогонь і вдячність за життя.
Тримай цю ніжну звістку отаку —
Як пам’яті святеє вороття.
Ти пам’ятаєш схід весняних зорь,
Як тихі тіні тануть уві сні.
Твій спокій — це мій берег серед хвиль,
Ми вдячні за ці мирні весняні дні.
Сьогодні сонце пише на стежках,
Що ти несеш свій промінь до людей.
Цвіте твій сад у вільних пелюстках,
Бо ти для нас — це ніжність весняних ідей.
Травневе сонце ніжно лине в сни,
Ти пам’ять квітів бережеш в душі.
Крізь крила сиві мирної весни
Ти пишеш долі світлі рубежі.
Стрічаєш свято в тиші на вустах,
Душа, мов пташка, в небесах дзвенить.
І золотий в твоїх очах розмах
Віками вдячності у серці спить.