Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Ведеш крізь терни до нових висот.
Твоя рука вмиває світ від болю,
Як ніжний промінь в вирі турбот.
Ти — компас мій у морі знань безкраїх,
Зігрієш щирим словом, мов крилом.
Хай доля в свято квітами розквітає,
Щоб ти горів незгаслим тут теплом.