Ти сієш зерна мудрості щодня,
Як садівник, що плекає квітник.
Тобі не страшна злива і митня,
Бо ти у праці мов сильний провідник.
Твій голос — це компас у морі наук,
Що шлях прокладає крізь терни і сни.
Ти грієш серця від дотиків рук,
Стаючи сонцем для учнів весни.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Ведеш крізь терни до нових висот.
Твоя рука вмиває світ від болю,
Як ніжний промінь в вирі турбот.
Ти — компас мій у морі знань безкраїх,
Зігрієш щирим словом, мов крилом.
Хай доля в свято квітами розквітає,
Щоб ти горів незгаслим тут теплом.
You spark the fire in a youthful mind,
A guiding star within the darkest night.
In every lesson, wisdom you will find,
To lead us gently to the morning light.
The garden grows because your kindness flows,
You plant the seeds of truth in every heart.
Like fragrant dew upon the tender rose,
You bless our world with such a noble art.
You light the spark within the silent mind,
A gentle map through clouds of doubt and haze.
You leave the heavy shadows far behind,
And guide my steps throughout the golden days.
You plant the seeds of truth inside my soul,
With steady hands that weather every storm.
You make the fragmented spirit feel quite whole,
And keep the heart in winter soft and warm.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як теплий промінь світла на зорі.
Твій шлях іде терпляче до вінця,
Щоб мудрість розквітала в дітворі.
Ти — компас, що веде крізь океан,
Ми вдячні за натхнення і тепло.
В очах твоїх — весняний океан,
З яким усім нам добре повезло.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не знає, мов, кінця,
Ти створюєш затишок, наче дім.
Твої слова — то музика душі,
Ведеш вперед, даруючи наснагу.
В святкові дні, в робочі дні й тиші
Я щиро шлю тобі свою повагу.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не має у кінця,
Ти світлом наповняєш кожен дім.
Для нас ти — компас в морі без доріг,
Натхнення джерело в ранковий час.
Я вдячності кладу на твій поріг,
Бо ти частинку душі даруєш нам щораз.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях знання не знає, мов, кінця,
Ти створюєш затишний, світлий дім.
Твої слова — то срібний водограй,
Що пробуджує до думок весну.
Натхнення ти у свято забирай,
Цю пісню вчительську, таку ясну.
Ти сієш мудрість, мов зерно в поля,
Твій голос — світло, що роздмухує багаття.
В очах твоїх мов пісня навісна земля,
Ти даруєш знання, немов коштовне плаття.
Твоє терпіння — тихий, мудрий сад,
Де кожне слово квітне, наче дивна мрія.
Вертається до тебе вдячності парад,
Бо ти для нас — жива і світла надія.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Даруєш світло у щоденній долі.
Твій голос — теплий промінь навесні,
Що пробуджує мрії осяйні.
За кожну іскру знань у серці вдячний,
Для нас ти справжній орієнтир удачний.
Мов мудрий човен в океані книг,
Ти стелиш успіх до долонь моїх.