В объятьях ночи бродит тихий свет,
Ты ищешь сказке огненный ответ.
Пусть папоротник дарит яркий блик,
Чтоб счастья смысл в душе твоей возник.
Сплетаю травы в добрый мой венок,
Чтоб ты забыть печали в миг бы смог.
Пусть в воду падают мечты-звезды,
И чище станет мир вблизи воды.
Ночь Купалы легла на луга серебром,
Я с надеждой спешу к тебе с добрым теплом.
Пусть огонь наших душ разогреет в ночи,
Ты от счастья заветного ключик вручи.
Вдаль по глади реки поплывет лепесток,
Ты найди мой вплети в него нежный поток.
Пусть цветок папоротника в сердце цветет,
И любовь нас с тобою в судьбу уведет.
Сьогодні ніч розстелить зоряне рядно,
Вмиває роси місяць у садах.
Тобі нехай сміється щастя в дно,
Як диво-квітка в марених лісах.
Вогні купальські, наче нитки дня,
Плетуть для тебе долі світлий візерунок.
Нехай же швидка, радісна ріка
Дарує серцю ніжний поцілунок.
Сьогодні ніч плете вінки із зірок,
Ти робиш в казку свій легкий крок.
Вогонь багаття — мов золотий цвіт,
Дарує світло, що обійме весь світ.
Ріка цілує береги у тиші нічній,
Ти в мріях сміливих до щастя летиш.
Шукай же квітку, мов промінь ясний,
Бо ти у долі найперша, мій тиш.
Над річкою зоря пливе в імлі,
В купальську ніч ти мрієш на землі.
Твій сміх, мов іскра, серед трав палає,
І щира квітка папороті розквітає.
Даруй же доля світло для душі,
У травах шовкових, у цій тиші.
Ти стрінь любов, як течію швидку,
Тримай щасливу зірку на руці м’яку.
Над річкою зоря пливе в імлі,
Ти ніжно квітку папороті шукай.
Ми вдвох блукаєм по святій землі,
Де лине срібний літній небокрай.
Хай доля в коси вплете таємницю,
Ти воду чарівну скоріш торкни.
В очах твоїх мов місячна криниця,
В якій купаються п’янкі сни.
Вплетай в свои косы лучи ясной ночи,
Пусть звёзды сияют, как чьи-то очи.
Ты с берега бросишь венок на волну,
Поверив в прозрачную верность одну.
Танцуй у огня, словно искры из дыма,
Желаю тебе быть судьбой бережимой.
На счастье Иван подарил мне мгновенья,
Где ты — вдохновение, свет и везенье.
Пусть речка шепчет нежные слова,
В росе ночной купается трава.
Я плету для тебя этот светлый венок,
В нем спрятан души моей верный зарок.
Костер разгорится, как яркий магнит,
Пусть путь тебе к счастью судьба сохранит.
Желаю, чтоб ты среди летних огней,
Нашла лепесток из волшебных теней.
Ночь на Купалу — синий шелк небес,
Тебя зовет таинственный наш лес.
В реке зеркальной спят ночные сны,
Ты — лучик мой в сиянии луны.
Сплети из трав заветный свой венок,
Пусть счастье к нам летит в один прыжок.
Костер зажжем — наш яркий огонек,
Будь вечно свеж, как утренний цветок.
В этот вечер, когда оживают леса,
Ты плетешь из полыни и звезд чудеса.
Пусть река, словно лента, к удаче ведет,
И любовь, как цветок, в эту ночь расцветет.
Я дарю тебе искры купальских костров,
Чтобы мир стал светлее от ласковых слов.
Ты — дыхание ветра, целительный свет,
Лучше счастья в судьбе для тебя больше нет.