Тобі сьогодні чверть віку цвіте,
Життя немов небо, ясне та просте.
Твій шлях — це струна, що у мріях співа,
А доля шепоче найперші слова.
Хай роки в долонях, мов іскри, горять,
Дарують і радість, і щирий світанок.
Двадцять п’ять — це твій зірковий наряд,
Твій крок у житті — молодий океанок.
Сьогодні чверть століття — срібний час,
Вогні надії світяться для тебе.
Нехай же доля знов цілує нас,
Як чисте сонце в оксамитах неба.
Тобі лиш двадцять п’ять, цвіте весна,
Твоя душа — немов кришталь прозорий.
Життя нехай нап’є досхочу сповна,
Даруючи омріяні простори.
Сьогодні чверть століття — срібний схід,
Ти відкриваєш мріям дивний шлях.
Нехай яскравий твій життєвий лід
Розтане в ніжних, сонячних вогнях.
Тобі лише двадцять п’ять — це час весни,
Душа, як квіт, розправила листки.
Нехай здійсняться всі жадані сни,
Й в долоні ляжуть світла зірочки.
Тобі сьогодні чверть віку — це світанок,
Яскравим світлом осяває ранок.
В очах твоїх — зірок незмінна зграя,
Усе найкраще тільки починаєш, знаю.
Ти розправляй свої легкі вітрила,
Душа щоб мрію впевнено ростила.
Нехай життя дарує щастя щедро,
І стелиться під ноги світла ведро.
Тобі сьогодні чверть віку цвіте,
Життя мов річка, повноводне і святе.
В очах твоїх зірки яскраві сяють,
І мрії крила ніжно розправляють.
Двадцять п’ять — це ранок золотий,
Ти крок вперед зроби у світ новий.
Хай доля стелить квітів полотно,
А щастя п’ється, наче з джерела вино.
Тобі сьогодні чверть століття, наче цвіт,
Ти впевнено до сонця йдеш у світ.
Хай мрії, мов птахи, летять у височінь,
Залишивши в душі ясну й прозору тінь.
Твої двадцять п’ять — це чисте джерело,
Що радість і надію в серце принесло.
Ти ніби зірка, що в небі запалала,
Щоб доля твоя лагідно сіяла.
Тобі сьогодні срібний ювілей,
Ти світиш, мов зоря серед ночей.
Двадцять п’ять — це квітка у саду,
Я радість для тебе в долонях знайду.
Життя як пісня, де дзвінкий мотив,
Хай збудеться все, що в душі ти лишив.
Хай доля малює яскравий візерунок,
Це свято для тебе — як ніжний дарунок.
Тобі сьогодні двадцять літ, неначе квітка, розквітає,
Ти ніби вранішній світанок, що світ упевнено вітає.
Двадцять — це сходинка яскрава до всіх здійсненних мрій,
Ти горизонт сміливо креслиш у морі радості й надій.
Життя малює полотно, де фарби світлі лиш вирують,
Хай зорі щастя у віконце тобі сьогодні подарують.
Будь зіркою свого шляху, лети вперед, немов весна,
Бо юність — джерело натхнення, в якому істина ясна.
Двадцята весна розквітає в очах,
Ти ніби птах у ясних небесах.
Вже доля малює омріяний шлях,
Сяйво життя на зіркових полях.
Дарую тобі цей святковий момент,
Як ніжної музики чистий акцент.
Хай радість злітає в легкий рух крила,
Ти — квітка життя, що в саду розцвіла.
Двадцять весен злетіло, мов птах у блакить,
Твоя юність, як зірка, яскраво горить.
Ти сьогодні квітуєш, даруючи світло,
Життя літо твоє ще не зів’яло, а розквітло.
Хай удача в долоні стікає, як мед,
Ти до мрії лети, наче в небі комета.
Двадцять років — то крила, безкрая дорога,
Хай тебе береже в кожнім кроці від Бога.