Ти — ніжний промінь в небі веснянім,
Даруєш світло радісним очам.
В твоїм теплі, немов у добрім сні,
Я щиро вдячний серцем лиш тобі, мам.
Усмішка квітне, мов садок ранковий,
Ти створюєш навколо диво днів.
Твій голос — це дарунок пречудовий,
Хай щастя зливи впадуть до снігів.
Спасибі, люба, за життя турботу,
Ти — квітка світла серед буднів дня.
Хай зникнуть всі негоди і скорботи,
Вітаю, мамо, рідна ти моя.
Сьогодні сонце ніжно зігріває,
Твій світлий погляд — як ранковий схід.
Весна у кожній квітці оживає,
Ти даруєш тепло, розтопивши лід.
Твої слова — мов ліки для душі,
Ти — зірка, що веде мене крізь млу.
Сьогодні знову пишу я ці вірші,
І бережу твою красу й теплоту.
Ти розцвітаєш, наче ніжний цвіт,
Даруєш сонце в цей весняний час.
Твій сміх — це промінь, що долає світ,
Ми разом в школі, ти одна із нас.
Тобі бажаю теплих днів і мрій,
Хай радість серце, як струмок, веде.
Ти ніби вірш у метушні подій,
Сяй яскравіше, де любов цвіте.
Весняне сонце лине до вікна,
Ти ніжно квітнеш, наче сад ранковий.
В душі твоїй панує вже весна,
Дарує світ такий ясний, казковий.
Ти — зірка в класі, радість і натхнення,
Хай березневий день несе тепло.
Тобі бажаю мрій і здійснення,
Щоб море щастя у житті було.
Як промінь сонця, ти в класі сіяєш,
Весняним теплом ти серця зігріваєш.
Красива, мов квітка, що в березні квітне,
У мріях твоїх хай живе світло літнє.
Даруй посмішки нам, розквітай немов зірка,
Життя твоя чаша хай буде не гірка.
Ти подруга краща — легка, наче птиця,
Хай радість у гості до тебе примчиться.
Матусю рідна, світло доброти,
Як сонце в небі, світиш ти мені.
В саду душі розквітли всі квіти,
У ці весняні, радісні дні.
Твої обійми — ніжний океан,
Де спокій мій знаходить береги.
Розвіється тривог сірий туман,
Коли торкаєшся ти серця й снаги.
Ти як сонце у небі яскраве,
Даруєш тепло навесні.
Твоє серце — то квіти ласкаві,
Що світло дають уві сні.
За всі мрії та ніжні зітхання
Я дякую щиро тобі.
Ти — любові моєї світання,
Мій спокій у кожній журбі.
Моя кума, немов весняна квітка,
Ти ніжна, мов ранковий сон пташок.
В очах твоїх — щаслива, світла мітка,
Даруй життя легкий, яскравий крок.
Хай доля сипле пелюстки в долоні,
А в серці квітне радість, як весна.
Ми схожі, наче струни на ебоні,
Ти в цілім світі в нас така одна.
Ти, кумонько люба, як промінь весняний,
У серці розквітли дарунки тепла.
Твій погляд, мов сад, навесні чарівний,
В якому надія до сонця зросла.
Хай радість танцює, як іскра в очах,
Будь ніжною мрією в світі краси.
В дарунках, у квітах і в теплих словах
Вмивайся у щасті ясної роси.
Ти квітнеш весною, немов дивна квітка,
У серці даруєш нам світло тепла.
Моя люба кумо, ти ніжна, як плітка,
Що долю щасливу для нас заплела.
Хай радість зігріє душевні пороги,
У день березневий злетять пелюстки.
Забудь про тривоги, розправ всі дороги,
Нехай зникнуть вмить за плечима роки.