Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотім.
Твій шлях іде до самого кінця
Маяком світла у житті мінливім.
Для нас ти — ніжний океан тепла,
Бо дітям відкриваєш справжній світ.
Бажаємо, щоб доля розцвіла,
Даруючи найкращий свій привіт.
Сьогодні радість в серці оживає,
Ти мудрості зерно в душі засіяв.
Твій погляд, мов маяк, в імлі палає,
Щоб світ дитячий мріями сіяв.
Ми вдячні за терпіння та науку,
Що ти даруєш впевненість щодня.
Тримаєш розум діток ти за руку,
Як ніжна зірка серед хмар вбрання.
Хай доля розквітає, як весна,
У книзі днів — лише щасливі ноти.
Душа твоя, як тиха глибина,
Віджене геть від буднів всі турботи.
Твоя робота — світло маяка,
Тож зичимо тобі міцного віку.
Легка нехай стежина і рвучка
Тебе веде до радості без ліку.
Твій голос — світло в лагіднім світанні,
Ми стежимо за кроком долі знов.
В душі горить вогонь палких навчаннях,
Тобі несемо щиру нам любов.
Ти мудрість сієш в золотії зерна,
Життя – як сад, що квітне навесні.
Хай радість буде за турботи певна,
В твої щасливі, тихі та ясні дні.
Твій досвід — наче срібна коса,
В очах живе ранкова щедра днина.
В саду душі співа небесна роса,
Для нас ти є натхненна берегиня.
Хай доля вплете в будні золоті
Тепло та спокій, виткані із сонця.
Твої стежки — немов книжки святі,
Де радість розквітає у віконці.
Ти сієш зерна в тихі душі, як ніжний дощ у теплий май,
Серед знань вітрил невтомних ти ведеш нас у край。
Твоя турбота — тепле світло, що розганяє ночі страх,
Ти відкриваєш нам світанки у мудрих, лагідних словах.
Як капітан у морі книг, ти впевнено тримаєш стерно,
В твоїх очах надія сходить, немов в саду живе зерно。
Вітаємо тебе сьогодні, бо ти — маяк у далині,
Нехай же радості припливи дарують щастя на весні.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Даруєш світло у щоденній школі.
Твій голос — теплий подих у вікні,
Ти відкриваєш зорі нам ясні.
Нехай навчання буде легкою грою,
Ти йдеш до мрій із щирою душею.
Твоя турбота — човен на воді,
Ти вічно молодий в своїй труді.
Ти сієш мудрість, наче зерна в полі,
Ведеш крізь терни до нових висот.
Твоя рука — як якір в бурій долі,
Що береже від вітру і негод.
Для нас ти — світло в лабіринті знань,
Душа, що квітне в променях тепла.
Хай в день святковий збудеться бажань,
Щоб в серці вічна весна розцвіла.
Ти сієш зерна знань у тиші весняній,
Як промінь сонця у моїх очах.
Твій голос — це маяк у цій далечині,
Що гасить страх і сумніви в полях.
Ведеш ти мудро нас крізь зоряні світи,
В душі горить допитливий вогонь.
Найкращий вчитель — це, звісно, ти,
З теплом даруєш світло долонь.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як теплий промінь світла на зорі.
Твій шлях знання не має у кінця,
У зошитах і в кожнім букварі.
Даруєш крила мріям ти щодня,
Як зорепад, що втілює надію.
Твоє терпіння — вірне навмання,
Що робить кожну виплекану мрію.
Ти сієш зерна мудрості в серця,
Як тепле сонце в небі золотому.
Твій шлях іде терпляче до вінця,
Даруючи наснагу всьому дому.
Мов зоряна прокладена стежина,
Ти світло вчиш нас бачити щодня.
Нехай цвіте щаслива та хвилина,
Де впевнено крокує знання.