Ти вплітаєш у коси зірки та м’ятний цвіт,
Посилаєш усмішки в цей дивний, тихий світ.
Твої мрії, мов іскри, летять у ніч вогню,
Я в Івановій казці тебе одну ціную.
Як папороті цвіт, твоя душа ясна,
Серед трав вечорових ти ніжністю сповна.
Нехай річка купальська змиє смуток вмить,
А зоря на долонях для тебе хай горить.
У ніч купальську зорі вкрили плесо,
Ти дивишся, як дихає вода.
Вогонь зігріє серце, мов завісу,
Щоб оминула кожна в ній біда.
Шукай квіт папороті золотою мрією,
Ти стрінеш долю в травах на межі.
Хай радість стане найсвітліша вірою,
На довгі дні, на сонячні стежки.
Ти вплітаєш у коси барвисте літо,
У росах ніч купається ясна.
Твоя душа, як стежка, сонцем вмита,
І музика Купала чарівна.
Хай щастя квітне папороттю в серці,
Ти загадай бажання у вогні.
Кохання щире, мов джерельце, б’ється,
Даруючи ці світлі, теплі дні.
В ніч на Купала я вінок сплету тобі,
Зірки в потоці сяють, ніби срібні злитки.
Нехай вогонь згорає в кожній боротьбі,
Моя любов до тебе розквіта, як квітка.
Ти лиш торкнись води, де мрії оживають,
Де ніч купальська твій долає давній страх.
Нехай для нас квітки папороті розквітають,
Бо щастя світло світить у твоїх очах.
Сьогодні ніч, мов зоряний полон,
Ти квітка папороті знову шукаєш.
Нехай відійде плин буденних он,
Ти щастя в серці радості плекаєш.
Вода та вогонь — містичний тандем,
Ти стрибнеш вдаль, відкинувши тривогу.
Твій шлях — то світло гарних тем,
Ти стрінеш долю в лісі на порогу.
Сьогодні ніч, мов зоряний калейдоскоп,
Ти відчуваєш магії величний крок.
Твій погляд, наче світло на воді,
Я бачу щастя в кожній нагоді.
Вінок пливе, як човен до мрії дальніх,
Ми в травах ловимо іскри снів криштальних.
Нехай же серце, ніби вогник в ночі,
Знайде ті квіти, що тримаєш ти в ключі.
Ночь легла на поля, словно шелковый плат,
Ты ищи среди трав свой заветный цветок.
Пусть огни в эту полночь, как звезды, горят,
А удача течет, словно быстрый поток.
Я желаю, чтоб чудо случилось с тобой,
Чтобы радость купальской воды принесла.
Стань для счастья причалом, любимой рекой,
Чтоб невзгоды сгорели до самого тла.
В этот вечер, когда оживают леса,
Я дарю тебе искры ночной чистоты.
Пусть умоют росою глаза небеса,
Чтоб сбылись все лесные твои мечты.
Пусть цветок золотой расцветет для тебя,
Озаряя надеждой туманный причал.
Обнимаю всем сердцем, в ладонях храня
Тот огонь, что Купала для нас разжигал.
В ночь на Ивана Купалу сияет звезда,
Ты в эту сказку приходишь бесшумно, как тень.
Пусть за рекою искрится ночная вода,
И отступает на время томительный день.
Светлячки дарят россыпь живых огоньков,
Я для тебя заплетаю венок из судьбы.
Пусть аромат полевых, безмятежных цветов
Станет лучом посреди суматохи борьбы.
В полночь лето целует ладони воды,
Ты у речки стоишь, словно вешний цветок.
Пусть уходят с потоком былые беды,
Я дарю тебе счастья живой лепесток.
Загорается в чаще папоротник-свет,
Ты найди ту удачу, что прячет рассвет.
Я с тобою делю этот праздничный миг,
Чтоб твой голос от радости в небо возник.