Сьогодні світло грає у твоїх очах,
Ти ніби птах, що вирвався із клітки.
Вже виросли крила у твоїх плечах,
А ми плетемо мрії, як до втечі нитки.
Ти сміливо ступай на широкий поріг,
Життя – це зоряна стежка у полі.
Ти знайдеш сотні чесних доріг,
На власній, ясній, золотій добрій долі.
Сьогодні птах твій вилетів із хати,
Ти став дорослим, світ цей підкори.
Ми будем вірність зіркам дарувати,
Що світять вдалеч, мов ліхтарі гори.
Твій шлях — це море, де хвилі неспокійні,
Ти стерновим будь, не бійся тих бур.
Нехай тривоги стануть вмить спокійні,
У снах шукай свій золотий мур.
Дорога кличе, ти лети, рідненький,
Нас пам’ятай, як свій причал вночі.
Твій успіх — промінь, теплий і гарненький,
Від щастя в руки ти візьми ключі.
Ми в небо відпускаємо дитинство,
Ти стежку власну сміло обирай.
Любові світло — наше вам спадківство,
У добрий шлях, у свій квітучий край.
Ти розправляй натхненно дужі крила,
Хай доля пише золоте зерно.
В тобі живе невтомна, дивна сила,
І щастя вже постукало в вікно.
Ти розправляєш крила в світ широкий,
Як юний птах, що мріє про політ.
Минали непомітно в школі роки,
Лишаючи в душі чарівний слід.
Ти — зірка, що для нас яскраво світить,
Нехай же доля стежку простеля.
В садах життя, де розквітають квіти,
Хай щастям і добром цвіте земля.
Ти впевнено ступаєш у весняний світанок,
Минув для тебе клас, мов сонний, теплий ранок.
Твій шлях — це чистий аркуш, де доля пише світло,
У серці розквітає, як сонце в небі, квітло.
Тримай свою надію, як компас у долоні,
Бо ти вже не дитина, ти мрій своїх на троні.
Сміливий крок у завтра, де вітер обіцянок,
Чекає на дорогу під білий мій філіжанок.
Ти розкриваєш крила у блакить,
Як юний птах, що мріє про політ.
Хай радість ця в душі твоїй горить,
Відкривши впевнено щасливий світ.
Життя — мов чистий аркуш на столі,
Ти пишеш долю власним почерком тепер.
Хай зіркою в небесній цій імлі
Любов веде крізь море вічних сфер.
Ти сіяла зерно у дитячі серця,
Як весна, що дарує тепло до кінця.
Ти була для нас книгою мудрих доріг,
Де з надій розцвітав освітянський поріг.
Ти плекала слова, мов тендітні квітки,
Щоб у пам’яті лишились зірки навіки.
Ми летимо, як птахи, у синю імлу,
Дякувати тобі за усмішку ясну, теплу.
Ти сіяв мудрість, мов зерно у ниву,
Плекав у нас надію і весну.
Ти дав мені дорогу зовсім дивну,
А не в життєву тишу навісну.
Як сонце, ти освітиш шлях мій ранній,
Покажеш зірку в небі золоту.
Дякую, вчителю, в святім прощанні,
За теплоту твою і простоту.
Сьогодні світло в школі, ніби свято,
Ти мудрості зерно в душі садив.
Хоч ми летимо в даль, немов пташата,
Ти нам вітрила віри нагострив.
Твій голос — компас у життєвих морі,
Ти світло знань, немов ясна зоря.
Ми вдячні за турботу і за мови,
Бо ти для нас — надійний вчитель я.
Дивись, як світло стелиться під ноги,
Ти крок зробив у юність золоту.
Ми проводжаєм в далекі дороги
Твою ясну, дитячу чистоту.
Злітай, неначе птах у небо синє,
Шукай свій шлях у морі суєти.
В душі хай квітне гордості зернина,
Будь мужнім там, де зможеш тільки ти.
Візьми в дорогу спогади про хату,
Де зірка щастя світить крізь вікно.
Ми прагнем сил тобі побажати,
Хай збудеться в житті усе давно.