Ти сіяв мудрість, як зерно у поле,
Тепер ці сходи кличуть у світи.
Твій голос — світло, що веде нас крізь гори,
За все спасибі, вчителю, тобі.
Ти був нам компасом у вихорі вагань,
У книгах долі ти читав наш час.
Дякую серцем за полон знань,
Що ти лишаєш в пам’яті для нас.
Ти сіяв мудрість, як зерно у ниву,
Весь світ відкрив для нас, неначе сад.
Я пам’ятаю посмішку щасливу,
Коли весна вела нас у парад.
Ти вітрила здіймав у шторм знання,
Був компасом у вирі буденних мрій.
Тобі ми шлем слова ці навмання,
За кожний досвід, щирий і живий.
Ти нині пташка, що злітає в небо,
Лишаєш іграшки, бо час настав для тебе.
В садочку стежка виросла, як квітка,
Ти — золота, найперша наша відмітка.
Нехай життя буде, як сонце тепле,
А серце — човен, що за щастям тече.
Ми кажем: ти дорослішай красиво,
Нехай твоє навчання стане дивом.
Ти квіткою сьогодні розквітаєш,
Свій перший крок у світ дорослий робиш.
В садочку посмішку свою лишаєш,
Як корабель, на хвилі мрій заходиш.
Твої очі, мов зіроньки ясні,
Ти виросла, як пташка на світанку.
Хай дні для тебе будуть чарівні,
Зігріті сонцем на твоєму ґанку.
Ти світишся, як сонце вранці, в ріднім, теплим саду,
У святковім, пишнім танці я за руку тебе веду.
Твої мрії — мов перлини, що яскравіше зірок горять,
Ти для нас — найкраща дитина, нехай крила тебе окрилять.
Сьогодні сад шепоче казку, прощаючись із грою слів,
Даруй усмішку, ніжну ласку для нових і цікавих діл.
Ти — квітка в полі неозорім, що тягнеться до висоти,
З твоїм успішним, гарним морем іди вперед, лише іди.
Сьогодні сонце світить лиш тобі,
Ти виросла, мов квітка навесні.
В садочку дні спливли, як золоті,
Залишивши лиш радість уві сні.
Ти сміло відкриваєш світ знань,
Мов корабель у сині океани.
Хай збудеться потік твоїх бажань,
Розвіються усі густі тумани.
Ти сьогодні, мов птах, розправляєш крила,
Усміхнені очі — як ясна зоря.
Любов наша вірна тебе підкріпила,
Ти — впевнений капітан свого корабля.
Стежинка твоя хай квітує від світла,
Дорослим шляхом ти сміливо іди.
Душа, мов лілея, в весні розквітла,
А щастя хай слідом крокує завжди.
Сьогодні ти, як птах, здіймаєш крила,
Життя – це море, повне дивних мрій.
Твоя душа – це чиста, світла сила,
Ти сміливо пливи по хвилях цих у бій.
Зі стін навчальних ти виходиш вранці,
Зітхає школа, ніби тихий сад.
Ти кружляєш у дорослому вже танці,
Й не маєш права кроку до назад.
Ти стоїш на порозі, мов сонячний промінь в імлі,
Найсвітліші часи розквітають в дорозі до мрії.
Ми вдячні за те, що з тобою дорослі росли,
Бо ти — ніби якір, що береже всі батьківські надії.
Твій голос — мов музика, спокій дарує душі,
Ти сміливо крокуєш у завтра, де небо безкрає.
Нехай за вікном лиш цвітуть золоті спориші,
Бо щира любов наша вічно тебе зігріває.
Сьогодні ти долаєш перший крок,
У мрії кличе золотий світанок.
Минуло літо, наче той вінок,
І юність світить, як ясний ранок.
Лети вперед, немов пташина в вись,
Твій шлях — це море світлих горизонтів.
На маму й тата лагідно дивись,
Ми — якір твій серед нових відсотків.