Сьогодні сонце світить лиш тобі,
У синім небі пташка розквітає.
Вже виросли косиці золоті,
Дитинство в садку тихо завмирає.
Ти розправляй натхненно два крила,
Мов корабель у морі сподівання.
Для тебе нині школа ожила,
Даруючи чарівне привітання.
Сьогодні сад для тебе квітка ніжна,
У мріях линеш ти у даль ясну.
Твоя душа, мов зірка дивовижна,
Зустріла в серці сонячну весну.
Ти крила розправляй, немов пташина,
Лети у світ, де знань зірки горять.
Для нас ти справжня, добра дитина,
Хай радість буде в колах всіх кружлять.
Ти сіяв зерна світла у серця,
Тепер твій сад у квітах розквітає.
Твоя любов, мов чисте джерельце,
Нас до зірок невтомно проводжає.
Ти розганяв сумніви, мов туман,
Вчиш долати гори й океани.
Хоч випуск — то дорослих справ екран,
Ти залишишся сонцем в наших планах.
Ти сіяв мудрість, мов зерно в поля,
Тепер ці сходи кличуть у світи.
Твоя рука — це компас-корабеля,
Що вчив крізь шторм упевнено іти.
Ти світло серця щедро віддавав,
Як сонце, що не знає спочину.
В очах твоїх я віру відшукав,
В цю теплу мить, в останню цю хвилину.
Спасибі, вчителю, за крила мрій,
Ти став для нас наставником життя.
У подорож нових незвіданих подій
Ти відпускаєш нас у майбуття.
Ти сіяв мудрість, як зерно у поле,
Тепер ці сходи кличуть у світи.
Твій голос — світло, що веде нас крізь гори,
За все спасибі, вчителю, тобі.
Ти був нам компасом у вихорі вагань,
У книгах долі ти читав наш час.
Дякую серцем за полон знань,
Що ти лишаєш в пам’яті для нас.
Ти сіяв мудрість, як зерно у ниву,
Весь світ відкрив для нас, неначе сад.
Я пам’ятаю посмішку щасливу,
Коли весна вела нас у парад.
Ти вітрила здіймав у шторм знання,
Був компасом у вирі буденних мрій.
Тобі ми шлем слова ці навмання,
За кожний досвід, щирий і живий.
Ти нині пташка, що злетіла в небо,
До зір далеких кличе шлях тебе.
Ми вкриємо крилом, де б ти не був, не треба
Боятись хмар, що небо осяйне веде.
Твій випускний — це ключ від брами щастя,
На серці дзвоник стиха віддзвенів.
Нехай же доля відведе негоди й напасті,
А світла стежка вдаль несе без снів.
Минуло літо, наче подих вітру,
Ти виросла, як квітка навесні.
Вже вишита життя нова палітра,
У зоряній, чарівній вишині.
Твій шлях — це море, де не знати броду,
Сміливо йди, тримай вітрила вгору.
Ти — промінь сонця нашого народу,
Крізь вечори і вранішню ще пору.
Ти в садку сьогодні випускник,
Сонце ніжно гладить коси зранку.
До зірок ти мрією вже звик,
Наче квітка, що розквітла в ганку.
Шлях шкільний — то хвиля чарівна,
Ти до нього впевнено іди.
Радість в серці хай, мов та весна,
Залишає світлі лиш сліди.
Ти виросла, мов квітка навесні,
Лишаєш сад, де снилися пісні.
Твій сміх дзвенить, як дзвоник золотий,
У світ дорослий, чистий та ясний.
Ти розправляй натхненно два крила,
Щоб доля світла в тебе розцвіла.
Нехай ця зірка, щастя талисман,
Веде крізь мрії в радісний туман.