Ти сіяв мудрість, мов зерно в поля,
Тепер від нас лунає пісня щира.
Тобі вдячна сьогодні вся земля,
Душа твоя хай квітне в океанах миру.
Ти був як маяк у бурхливім житті,
Стрімкий вітрильник знов лине удаль.
Ми вдячні за кроки такі непрості,
Ти ніжно з долонь розігнав всю печаль.
Ти сіяла зерно у дитячі серця,
Як весна, що дарує тепло до кінця.
Ти була для нас книгою мудрих доріг,
Де з надій розцвітав освітянський поріг.
Ти плекала слова, мов тендітні квітки,
Щоб у пам’яті лишились зірки навіки.
Ми летимо, як птахи, у синю імлу,
Дякувати тобі за усмішку ясну, теплу.
Ти сіяв мудрість, мов зерно у ниву,
Плекав у нас надію і весну.
Ти дав мені дорогу зовсім дивну,
А не в життєву тишу навісну.
Як сонце, ти освітиш шлях мій ранній,
Покажеш зірку в небі золоту.
Дякую, вчителю, в святім прощанні,
За теплоту твою і простоту.
Сьогодні світло в школі, ніби свято,
Ти мудрості зерно в душі садив.
Хоч ми летимо в даль, немов пташата,
Ти нам вітрила віри нагострив.
Твій голос — компас у життєвих морі,
Ти світло знань, немов ясна зоря.
Ми вдячні за турботу і за мови,
Бо ти для нас — надійний вчитель я.
Дивись, як світло стелиться під ноги,
Ти крок зробив у юність золоту.
Ми проводжаєм в далекі дороги
Твою ясну, дитячу чистоту.
Злітай, неначе птах у небо синє,
Шукай свій шлях у морі суєти.
В душі хай квітне гордості зернина,
Будь мужнім там, де зможеш тільки ти.
Візьми в дорогу спогади про хату,
Де зірка щастя світить крізь вікно.
Ми прагнем сил тобі побажати,
Хай збудеться в житті усе давно.
Ми в світ широкий проводжаєм, ти сьогодні наче птах,
В очах надію зберігаєш, немов світанки на вустах.
Шкільні роки мов сон пролились, доріг багато перед ти,
Ти до зірок уперто рвись, свій власний обрій віднайди.
Хай доля стелеться шовками, не знати бід і марних сліз,
Ти назавжди зостанешся з нами, весняний свій тримаєш віз.
Ми зичимо тобі удачі, нехай дзвенить життя пісень,
Вирішуй непрості задачі, хай світлою буде новий день.
Ти світишся, як сонце вранці, в ріднім, теплим саду,
У святковім, пишнім танці я за руку тебе веду.
Твої мрії — мов перлини, що яскравіше зірок горять,
Ти для нас — найкраща дитина, нехай крила тебе окрилять.
Сьогодні сад шепоче казку, прощаючись із грою слів,
Даруй усмішку, ніжну ласку для нових і цікавих діл.
Ти — квітка в полі неозорім, що тягнеться до висоти,
З твоїм успішним, гарним морем іди вперед, лише іди.
Сьогодні сонце світить лиш тобі,
Ти виросла, мов квітка навесні.
В садочку дні спливли, як золоті,
Залишивши лиш радість уві сні.
Ти сміло відкриваєш світ знань,
Мов корабель у сині океани.
Хай збудеться потік твоїх бажань,
Розвіються усі густі тумани.
Сьогодні сонце світить лиш тобі,
У синім небі пташка розквітає.
Вже виросли косиці золоті,
Дитинство в садку тихо завмирає.
Ти розправляй натхненно два крила,
Мов корабель у морі сподівання.
Для тебе нині школа ожила,
Даруючи чарівне привітання.
Сьогодні сад для тебе квітка ніжна,
У мріях линеш ти у даль ясну.
Твоя душа, мов зірка дивовижна,
Зустріла в серці сонячну весну.
Ти крила розправляй, немов пташина,
Лети у світ, де знань зірки горять.
Для нас ти справжня, добра дитина,
Хай радість буде в колах всіх кружлять.