Сьогодні світло в класних вікнах грає,
Ти стежку власну мрієш віднайти.
Твоє майбутнє крила розгортає,
Щоб вільно в неба вись змогла ти йти.
Дев’ятий клас — це сонячна зупинка,
Де з книжок квітне мудрості вінець.
Ти в наших спогадах, мов та перлинка,
Вже випускний стукає у серце, як гонець.
Ти нині крокуєш у світ, наче вільна пташина,
У класі дев’ятому пройдено довгий поріг.
Твоя золота, безтурботна дитяча година
Згорає, як іскра, під світлом вечірніх доріг.
Хай доля малює надію ранковим світанням,
Ти сміливо йди, обіймаючи щиру блакить.
Ми вдячні тобі за чудове шкільне прощання,
Це серце твоє хай ясніше за сонце горить.
Сьогодні світло грає у твоїх очах,
Ти ніби птаха, що летить у небесах.
Дев’ятий клас — це кроку першого поріг,
Стрімкий і довгий із життєвих доріг.
Тобі дарує вечір зоряний свій срібний плин,
Ти крізь роки несеш душі дзвінкий полин.
Хай доля стелить квітів барвистий оксамит,
Ти сміло відкривай свій незвіданий світ.
Ти нині стелиш крила у політ,
Для тебе світ відкрив свій обрій синій.
Твій випуск — ніби пролісок в розквіт,
Що сходить сонцем в юній Україні.
Ми віримо: ти здолаєш шлях,
Де зорі — це твої ліхтарі світлі.
З любов’ю в серці, в ніжних почуттях,
Чекаєм квітів у твоїм житті розквітлі.
Ти, мов пташа, злетіло в світ широкий,
Лишивши дім у золотім теплі.
Твій шлях новий — як океан глибокий,
Ми вдячні долі, що ти є в землі.
Цілуй світанок, будь для щастя маяком,
Хай радість стелиться під ноги килимами.
Ти світиш зіркою, немов живим вогнем,
Завжди лишайся поруч, рідна, з нами.
Ти нині пташка, що до сонця прагне,
Зі школи стежка в чисте небо в’ється.
Твій світлий погляд зрілістю розквітне,
А серце радісно у грудях б’ється.
Як корабель, пливи по морю долі,
Не бійся хвиль, тримай міцніше стерно.
Ти — квітка ніжна в нашому садочку,
На щастя нам засіяна зерно.
Чотири роки, як швидкі вітри,
Ми в школі разом провели часи.
Ти став для нас, мов промінь золотий,
Наш вчителю, найкращий і святий.
Сьогодні розквітає наш поріг,
Ми стелимо зі світла шлях доріг.
Ти в серце нам зернятка мудрості поклав,
Бо щиро нас, як рідних, ти кохав.
Ти вчителю, як промінь у вікні,
Даруєш світло радісне мені.
Вже виросли ми з парти, наче цвіт,
І відкриваємо дорослий, дивний світ.
За ці чотири роки, як сади,
Ти мудрістю вела нас до мети.
Сьогодні випуск, в серці щирий щем,
Ми станем сонцем під твоїм дощем.
Ось дзвоник стих, мов пташка в небесах,
Ти крок зробив у дорослі світи.
В очах твоїх – надія на вітрах,
Ми кажемо: лети, наш друже, ти!
Уже за плечима знань легкий рюкзак,
Зірковий шлях чекає на долоні.
Ти випускник, це істинний отакий знак,
В життя ввійшов, як сонце на осонні.
Четвертий клас – це якір, мов навік,
Лишився там, де діти й теплі сни.
Твій час іде, немов бурхливий потік,
Ти просто впевнено до цілі майсни!
Хай радість квітне, наче травень-цвіт,
Ти світлу стежку обереш собі.
У добрий путь, хай привітає світ,
Лиш світло хай палає у журбі.
Сьогодні світло грає в пишних косах,
Ти став на шлях, де доля виткана з мрій.
Роса надії виблискує у росах,
В душі розквітне сад зі срібних мрій.
Ти крила розправляєш, мов сокіл в небі,
Дев’ятий клас — це лиш дзвінкий трамплін.
Життя дарує шанс, що світить тільки тобі,
Нехай щасливим буде твій полин.