Ти розправляєш крила в синю даль,
Минає юність, мов весняний сніг.
Ховаю я в душі свою печаль,
І стелю успіх під твій власний поріг.
Твій шлях — це зірка, що вночі горить,
Тримайся віри, наче русла річки.
Нехай щаслива кожна нова мить,
Моя надія — ти, мов світло свічки.
Сьогодні птах твій в небо поринає,
Ти знов тримаєш аркуш у руці.
Твоя зоря ще впевнено сіяє,
Як теплий промінь вранці на ріці.
Ти розкриваєш крила для польоту,
У світ великих, мрійливих доріг.
Хай зникнуть вмить тривоги та турботи
Біля твоїх жаданих перемог.
Ти виріс, пташеня, з моїх теплих долонь,
У серці розпалив дорослий вогонь.
Вчорашній малюк, ти крокуєш вперед,
Життя – це для тебе солодкий ще мед.
Залиш у минулому зошит старий,
Ти став уже зовсім, мій любий, дорослий такий.
Хай доля малює яскравим зіркам,
Ти вір у свій успіх, усім берегам.
Ти пам’ятаєш, як несміло в клас прийшов,
І в букварях проміння сонця ми знайшли.
Я бачу, як ти сили, наче скарб, віднайшов,
У світ дорослий крізь роки ці проросли.
Нехай же доля стане вірним вітрилом,
Хай радість квітне, наче сад в весняний час.
Лети вперед, махаючи натхненним крилом,
А я теплом душі триматиму ще в серці вас.
Ти вчора був маленьким, наче птах,
З портфелем ледь помітним на плечах.
Сьогодні ти — дорослий, як зоря,
Пишається тобою вчителька твоя.
Життя — це море, де пливеш вперед,
Хай успіх буде солодким, як мед.
Нехай крило твоє не знає зла,
А в серці квітне доброта й тепла.
Ти розправляєш крила в синю даль,
Минає школа, наче дивний сон.
В очах твоїх — відрада і печаль,
Ти ніби вірш, що пишеться законом.
Тобі дарую сонячні слова,
Хай успіх буде променем в житті.
Хоч стежка в далечінь і лісова,
Ти будь яснішим світлом на путі.
Ти нині птах, що мріє про польоти,
Лишаєш берег школи назавжди.
Твій шлях — то світло, вищої ноти,
Ми скажемо: за мрією іди!
Нехай зоря осяє кроки ніжні,
Ти квітка, що розквітла у саду.
В очах твоїх — світання перші, дивні,
Ми впевнено підтримаєм ходу.
Ти нині стелеш крила у політ,
Вже рідний клас лишається за спинкой.
Твій час дарує сонячний розквіт,
Ти стаєш дорослою перлинкой.
Хай доля вірний вистеле маршрут,
А мрії стануть зоряним багажем.
Лиш пам’ятай тепло домашніх пут,
Ми в серці бережемо тебе краєм.
Злетів сьогодні птах у сині далі,
Ти відкриваєш двері в світ новий.
Ми сльози радості сховаєм у печалі,
Бо ти, мов промінь, що в світанку ожив.
Стежина стелиться квітчастим килимом,
Ти впевнено до мрії йди вперед.
Стань для людей сьогодні теплим джерелом,
Життя твоє нехай не знає бід.
Сьогодні світло грає у твоїх очах,
Ти ніби птах, що вирвався із клітки.
Вже виросли крила у твоїх плечах,
А ми плетемо мрії, як до втечі нитки.
Ти сміливо ступай на широкий поріг,
Життя – це зоряна стежка у полі.
Ти знайдеш сотні чесних доріг,
На власній, ясній, золотій добрій долі.