Ти світишся, як сонце вранці, в ріднім, теплим саду,
У святковім, пишнім танці я за руку тебе веду.
Твої мрії — мов перлини, що яскравіше зірок горять,
Ти для нас — найкраща дитина, нехай крила тебе окрилять.
Сьогодні сад шепоче казку, прощаючись із грою слів,
Даруй усмішку, ніжну ласку для нових і цікавих діл.
Ти — квітка в полі неозорім, що тягнеться до висоти,
З твоїм успішним, гарним морем іди вперед, лише іди.
Сьогодні сонце світить лиш тобі,
Ти виросла, мов квітка навесні.
В садочку дні спливли, як золоті,
Залишивши лиш радість уві сні.
Ти сміло відкриваєш світ знань,
Мов корабель у сині океани.
Хай збудеться потік твоїх бажань,
Розвіються усі густі тумани.
Сьогодні сонце світить лиш тобі,
У синім небі пташка розквітає.
Вже виросли косиці золоті,
Дитинство в садку тихо завмирає.
Ти розправляй натхненно два крила,
Мов корабель у морі сподівання.
Для тебе нині школа ожила,
Даруючи чарівне привітання.
Сьогодні сад для тебе квітка ніжна,
У мріях линеш ти у даль ясну.
Твоя душа, мов зірка дивовижна,
Зустріла в серці сонячну весну.
Ти крила розправляй, немов пташина,
Лети у світ, де знань зірки горять.
Для нас ти справжня, добра дитина,
Хай радість буде в колах всіх кружлять.
Ти сіяв зерна світла у серця,
Тепер твій сад у квітах розквітає.
Твоя любов, мов чисте джерельце,
Нас до зірок невтомно проводжає.
Ти розганяв сумніви, мов туман,
Вчиш долати гори й океани.
Хоч випуск — то дорослих справ екран,
Ти залишишся сонцем в наших планах.
Ти сіяв мудрість, мов зерно в поля,
Тепер ці сходи кличуть у світи.
Твоя рука — це компас-корабеля,
Що вчив крізь шторм упевнено іти.
Ти світло серця щедро віддавав,
Як сонце, що не знає спочину.
В очах твоїх я віру відшукав,
В цю теплу мить, в останню цю хвилину.
Спасибі, вчителю, за крила мрій,
Ти став для нас наставником життя.
У подорож нових незвіданих подій
Ти відпускаєш нас у майбуття.
Ти стоїш на порозі, мов сонячний промінь в імлі,
Найсвітліші часи розквітають в дорозі до мрії.
Ми вдячні за те, що з тобою дорослі росли,
Бо ти — ніби якір, що береже всі батьківські надії.
Твій голос — мов музика, спокій дарує душі,
Ти сміливо крокуєш у завтра, де небо безкрає.
Нехай за вікном лиш цвітуть золоті спориші,
Бо щира любов наша вічно тебе зігріває.
Сьогодні ти долаєш перший крок,
У мрії кличе золотий світанок.
Минуло літо, наче той вінок,
І юність світить, як ясний ранок.
Лети вперед, немов пташина в вись,
Твій шлях — це море світлих горизонтів.
На маму й тата лагідно дивись,
Ми — якір твій серед нових відсотків.
Ти нині пташка, що злетіла в небо,
До зір далеких кличе шлях тебе.
Ми вкриємо крилом, де б ти не був, не треба
Боятись хмар, що небо осяйне веде.
Твій випускний — це ключ від брами щастя,
На серці дзвоник стиха віддзвенів.
Нехай же доля відведе негоди й напасті,
А світла стежка вдаль несе без снів.
Минуло літо, наче подих вітру,
Ти виросла, як квітка навесні.
Вже вишита життя нова палітра,
У зоряній, чарівній вишині.
Твій шлях — це море, де не знати броду,
Сміливо йди, тримай вітрила вгору.
Ти — промінь сонця нашого народу,
Крізь вечори і вранішню ще пору.